Перегляд вихідного коду сторінки Кремінь Йосип Васильович

[[Файл:Кремінь_Йосип_Васильович.jpg|міні|справа|300px|Йосип Кремінь]]

'''Йосип Васильович Кремінь''' ([[13 січня]] [[1932]], с. [[Буянів]] Жидачівського повіту {{тире}} жовтень [[2020]], смт Радушне Криворізького району) {{тире}} дисидент, громадський діяч, Генерал Хорунжий Чорноморського козацтва.

== Життєпис ==

Народився [[13 січня]] [[1932]] року в селі [[Буянів]] Жидачівського повіту у селянській родині. Окрім нього у сім'ї було ще чотири сини і одна дочка<ref name="newtime">{{Cite_Web|назва=Хресна дорога борця за волю України|url=https://www.newtime.lviv.ua/newtime-osobustosti-menu/3810-khresna-doroha-bortsia-za-voliu-ukrainy|видавець=Новий Час|дата-доступу=10 січня 2022}}</ref>.

Закінчив школу в Монастирці, навчався у Калушському ремісничому училищі<ref name="newtime"></ref>.

Був членом підпільної молодіжної організації ОУН {{bquotes|Месники}}. Під псевдо {{bquotes|Гринь}} виконував різні доручення: поширював антибільшовицьку літературу та листівки серед молоді, проводив розвідку на користь ОУН-УПА<ref name="newtime"></ref>. 

У [[1949]] році, напередодні Великодня, разом із другом вивісив синьо-жовтий прапор на димовій трубі котельні хімічної фабрики в Калуші. Після цього був заарештований КДБ<ref name="newtime"></ref>.

15 грудня [[1950]] року Прикарпатський військовий трибунал присудив Креміню 25 років позбавлення волі і 5 років позбавлення прав. Його брата Юрія, керівника підпільної молодіжної організації ОУН {{bquotes|Месники}} було засуджено до розстрілу, який виконали у квітні 1951-го у дрогобицькій тюрмі<ref name="newtime"></ref>.

За 10 років, 9 місяців і 7 днів ув'язнення Йосип Кремінь пройшов через 36 точок тюрм і таборів ГУЛАГу. Із них відбув понад 40 діб карцера. Був звільнений 8 квітня [[1961]] року.

Після звільнення повернувся у рідне село, але був змушений покинути його через тиск силових органів. Переїхав на Криворіжжя у смт. Радушне до земляка Івана Чмелика і деякий час жив з його сім'єю. Працював механізатором у тресті "Дніпроспецбуд", де постійно знаходився під наглядом КДБ<ref name="newtime"></ref>.

В час горбачовської відлиги активно включився у процес національного відродження, очолив місцевий осередок {{bquotes|Народного Руху України}}<ref name="newtime"></ref>.

У [[1993]] році Йосип Кремінь був обраний головою міжрайонного товариства політв’язнів та репресованих<ref name="newtime"></ref>.

У [[2008]] році за власні кошти видав книгу {{bquotes|За Україну, за її волю}} (спогади політв’язня)<ref name="newtime"></ref>.

Помер в жовтні [[2021]] року в смт Радушне, де і похований<ref name="newtime"></ref>.

== Посилання ==

* [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%8C_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Сторінка у Вікіпедії]

== Примітки ==

[[Категорія:Люди К]]
[[Категорія:Уродженці Буянів]]