Відмінності між версіями «Сеник Корнелій»
(Створена сторінка: '''Корнелій Сеник''' {{тире}} парох Бережниці Королівської, посол до Австрійського Сейму в...) |
|||
| (Не показано 7 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Корнелій Сеник''' {{тире}} парох Бережниці Королівської, посол до | [[Файл:Надгробок_над_могилою_Корнелія_Сеника.JPG|надгробок над могилою Корнелія Сеника|міні|справа|250px]] | ||
'''Корнелій Сеник''' ([[3 січня]] [[1862]], Бережниця Королівська {{тире}} [[19 грудня]] [[1922]]) {{тире}} греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від [[Жидачівський Повіт|Жидачівського повіту]], москвофіл. | |||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
У [[1912]] році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату<ref>{{Cite_Web|назва=Новий український сеймовий посол|url=https://libraria.ua/numbers/920/65609/?PageNumber=5&ArticleId=2311708&Search=%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA| | Народився [[3 січня]] [[1862]] року в сім'ї греко-католицького священника. Був внуком історика Антонія Петрушевича. | ||
Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У [[1884]]{{тире}}[[1887]] роках сотрудник, [[1887]]{{тире}}[[1889]] роках завідувач, а з [[1889]] {{тире}} довголітній парох села Бережниця Королівська (нині Бережниця Жидачівського громади). | |||
Член {{bquotes|Товариства ім. Михайла Качковського}}, {{bquotes|Руської Ради}}, {{bquotes|Народної торгівлі}}, Товариства святого апостола Павла, {{bquotes|Товариства виробу і торгівлі риз церковних}} у Самборі, кооперативного товариства {{bquotes|Народний Дім}}. | |||
Як публіцист відомий брошурою {{bquotes|О выборах и собраниях (вечах)}} (1897), кореспондент москвофільської газети {{bquotes|Галичанинъ}} у [[Жидачівський повіт|Жидачівському повіті]]. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради. | |||
Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний [[1908]] року від IV курії округу Жидачів. Був членом Російського клубу, після його розколу [[1909]] року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем). | |||
У [[1912]] році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату<ref>{{Cite_Web|назва=Новий український сеймовий посол|url=https://libraria.ua/numbers/920/65609/?PageNumber=5&ArticleId=2311708&Search=%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BA|=Газета "Діло" №71 від 25 березня 1912|дата-доступу=12 жовтня 2021}}</ref>. | |||
В результаті другого судового процесу проти москвофілів, що тривав з 25 вересня 1916 до 17 лютого 1917, був звинувачений у державній зраді і засуджений до страти через повішання. Був амністований імператором Карлом I у [[1917]] році<ref>{{Cite_Book|назва=Москвофільство в Галичині та Буковині в роки першої світової війни|автор=Гайсенюк В.В.|місце=Чернівці|рік=2015|видавництво=ЧНУ ім. Ю. Федьковича|url=http://www.chnu.edu.ua/res//chnu/chnu_news/March/Diser_Gaiseniuk.pdf}}</ref>. | |||
== Посилання == | |||
* [http://uk.rodovid.org/wk/Запис:903064 Сеник Корнилій] | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
[[Категорія:Люди С]] | [[Категорія:Люди С]] | ||
[[Категорія:Уродженці Бережниці]] | |||
[[Категорія:Священники]] | |||
[[Категорія:Письменники]] | |||
[[Категорія:Політики]] | |||
Поточна версія на 08:26, 21 квітня 2022
Корнелій Сеник (3 січня 1862, Бережниця Королівська — 19 грудня 1922) — греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від Жидачівського повіту, москвофіл.
Життєпис
Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священника. Був внуком історика Антонія Петрушевича.
Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 1884—1887 роках сотрудник, 1887—1889 роках завідувач, а з 1889 — довголітній парох села Бережниця Королівська (нині Бережниця Жидачівського громади).
Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативного товариства «Народний Дім».
Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897), кореспондент москвофільської газети «Галичанинъ» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.
Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів. Був членом Російського клубу, після його розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем).
У 1912 році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату[1].
В результаті другого судового процесу проти москвофілів, що тривав з 25 вересня 1916 до 17 лютого 1917, був звинувачений у державній зраді і засуджений до страти через повішання. Був амністований імператором Карлом I у 1917 році[2].
Посилання
Примітки
- ↑ Новий український сеймовий посол, переглянуто 12 жовтня 2021
- ↑ Гайсенюк В.В.: Москвофільство в Галичині та Буковині в роки першої світової війни — Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2015.
