Відмінності між версіями «Пежанський Григорій»
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
Під час Другої світової війни Олександр та Михайло Пежанські виїхали у Польщу, а згодом {{тире}} у США<ref name="spadshchyna"></ref>. | Під час Другої світової війни Олександр та Михайло Пежанські виїхали у Польщу, а згодом {{тире}} у США<ref name="spadshchyna"></ref>. | ||
== Роботи == | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Поточна версія на 22:00, 2 травня 2022
Григорій Пежанський (1860, с. Пчани Миколаївського повіту — 16 січня 1925, м. Львів) — український інженер-архітектор, громадський діяч. Співзасновник і голова Українського технічного товариства[1].
Життєпис
Народився у 1860 році в селі Пчани Миколаївського повіту (нині Жидачівської громади).
Шкільну освіту здобув у Стрийській гімназії. Вищу освіту здобув на архітектурному відділенні Львівської політехнічної школи та у Цісарсько-кайзерівському інституті у Відні, де отримав диплом інженера-архітектора[1].
Працював у Львівському магістраті, згодом перейшов на службу в намісництво, де працював радником з будівництва аж до 1924 року[1].
Займався активною громадською діяльністю. Був членом дирекції страхового товариства «Дністер», членом виділу Наукового Товариства ім. Шевченка, членом правління Українського педагогічного товариства, а також членом Кураторії «Народного Дому» і Ставропігійського Інституту. Займався архітектурним супроводом будівель цих організацій[1].
Брав участь у проєктуванні будівель Академічного Дому, бурси Українського педагогічного товариства, Музичного інтитуту ім. Лисенка, Українського Народного Театру та багатьох інших громадських будівель в Галичині[1].
Помер 16 січня 1925 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле №75)[2].
У некролозі[1], опублікованому 17 лютого в газеті Діло про архітектора сказано наступне:
|
У своїй професії визначався покійний високим фаховим знанням і незвичайним почуттям обов'язку. З тої причини повірювано Йому з уряду виготовлювання проєктів і нагляд над над виконанням найважнійших державних будівель. Вже як елев будівництва провадив будову Промислової Школи у Львові та павільйонів для краєвої вистави в 1894 р. Пізнійше виконав пляни чимало державних будинків, між иншими ґімназію в Сокалі, почту у Бродах, касарні в Коломиї, учительський жіночий семінар у Львові, бібліотеку та інститут фізичний і хімічний львівського університету. Вже за польської влади перевів реконструкцію соймового будинку на університет. | 
|
— За «Технічними Вістями» | ||
Родина
З дружиною Оленою мав трьох синів. Середульший син Григорія Пежанського, Олександр (нар. 2 листопада 1892 року) також став архітектором, а молодший Михайло — будівельним інженером. Старший син Володимир Пежанський архітектором не був, проте брав активну участь у діяльності культурних організацій[3].
Під час Другої світової війни Олександр та Михайло Пежанські виїхали у Польщу, а згодом — у США[3].
Роботи
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Газета Діло №35 (10418) від 17 лютого — Львів, 1925.
- ↑ Відомий архітектор Львова родом із Пчан, Новий Час, переглянуто 3 травня 2022
- ↑ 3,0 3,1 Родина Пежанських. Про архітектуру і не тільки, Бюро Спадщини, переглянуто 3 травня 2022
