Відмінності між версіями «Сеник Корнелій»
| (Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Надгробок_над_могилою_Корнелія_Сеника.JPG|надгробок над могилою Корнелія Сеника|міні|справа|250px]] | |||
'''Корнелій Сеник''' ([[3 січня]] [[1862]], Бережниця Королівська {{тире}} [[19 грудня]] [[1922]]) {{тире}} греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від [[Жидачівський Повіт|Жидачівського повіту]], москвофіл. | '''Корнелій Сеник''' ([[3 січня]] [[1862]], Бережниця Королівська {{тире}} [[19 грудня]] [[1922]]) {{тире}} греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від [[Жидачівський Повіт|Жидачівського повіту]], москвофіл. | ||
| Рядок 23: | Рядок 25: | ||
[[Категорія:Люди С]] | [[Категорія:Люди С]] | ||
[[Категорія:Уродженці Бережниці]] | |||
[[Категорія:Священники]] | |||
[[Категорія:Письменники]] | |||
[[Категорія:Політики]] | |||
Поточна версія на 08:26, 21 квітня 2022
Корнелій Сеник (3 січня 1862, Бережниця Королівська — 19 грудня 1922) — греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від Жидачівського повіту, москвофіл.
Життєпис
Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священника. Був внуком історика Антонія Петрушевича.
Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 1884—1887 роках сотрудник, 1887—1889 роках завідувач, а з 1889 — довголітній парох села Бережниця Королівська (нині Бережниця Жидачівського громади).
Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативного товариства «Народний Дім».
Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897), кореспондент москвофільської газети «Галичанинъ» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.
Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів. Був членом Російського клубу, після його розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем).
У 1912 році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату[1].
В результаті другого судового процесу проти москвофілів, що тривав з 25 вересня 1916 до 17 лютого 1917, був звинувачений у державній зраді і засуджений до страти через повішання. Був амністований імператором Карлом I у 1917 році[2].
Посилання
Примітки
- ↑ Новий український сеймовий посол, переглянуто 12 жовтня 2021
- ↑ Гайсенюк В.В.: Москвофільство в Галичині та Буковині в роки першої світової війни — Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2015.
