Відмінності між версіями «Ходорівська цукроварня»
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Ходорівська_цукроварня_поштівка.jpg|зліва|міні|Поштівка з зображенням ходорівської цукроварні]] | [[Файл:Ходорівська_цукроварня_поштівка.jpg|зліва|міні|Поштівка з зображенням ходорівської цукроварні]] | ||
'''Ходорівська цукроварня''' | '''Ходорівська цукроварня''' {{тире}} колишнє підприємство з виготовлення цукру та рафінаду, засноване у [[1913]] році у місті [[Ходорів]]. | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
=== Міжвоєнний період === | === Міжвоєнний період === | ||
[[Файл: | [[Файл:Акція_Ходорівської_цукроварні_номіналом_100_злотих_(1928).jpg|міні|справа|300px|Акція акціонерного товариства Ходорів емісована 1928 року]] | ||
=== Період II Світової війни === | === Період II Світової війни === | ||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
=== Післявоєнні часи === | === Післявоєнні часи === | ||
== | == Історичні фото == | ||
<gallery mode="packed" heights=" | <gallery mode="packed" heights="150"> | ||
Файл:Ходорівська_цукроварня_(1938).jpg|1938 рік | Файл:Ходорівська_цукроварня_(1938).jpg|1938 рік | ||
</gallery> | </gallery> | ||
== Фотоальбом == | == Фотоальбом (1913 року) == | ||
<gallery mode="packed" heights="100"> | <gallery mode="packed" heights="100"> | ||
Рядок 83: | Рядок 83: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{примітки}} | |||
[[Категорія:Споруди Ходорів]] | |||
[[Категорія:Промислові споруди]] | [[Категорія:Промислові споруди]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Підприємства]] |
Поточна версія на 20:11, 27 липня 2022
Ходорівська цукроварня — колишнє підприємство з виготовлення цукру та рафінаду, засноване у 1913 році у місті Ходорів.
Історія
Заснування
Історія ходорівської цукроварні розпочалася весною 1912 року, коли барон Казімеж де Во ініціював заснування акціонерного товариства "Ходорів" для створення цукрового заводу за участі Польського промислового банку у Львові.
На посаду директора товариства висунули Станіслава Кремера - досвідченого інженера з виробництва цукру.
Протягом травня-червня 1912 року було розроблено проєкт цукрової фабрики, що в день мала переробляти 80 тонн цукрового буряку і 12.5 тонн рафінаду.
З початку липня 1912 року проєктно-будівельні роботи були передані празькому зодчому Матвію Блеше. Він гарантував швидке і якісне будівництво, адже до цього збудував кільканадцять фабрик у Румунії, Болгарії та Італії. Устаткування було замовлено у найбільшої машинобудівної фабрики колишньої Австро-Угорської імперії - чеського заводу "Skoda".
Фабрика розпочала виробництво 10 листопада 1914 року, а вже 4 грудня завершила обробку першої партії цукрового буряку. Проте, проблеми почались у заводу задовго до цього.
Від моменту свого заснування і під час будівництва заводу, товариство "Ходорів" зазнавало жорстких нападів зі сторони конкурента - товариства "Пшеворськ", що володіло першою на Галичині цукроварнею. До прикладу, власники "Пшеворська" впливали на австрійський картель у Відні, аби той прийняв ходорівське товариство на найгірших умовах.
Варто зазначити, що на момент відкриття, цукроварня у Ходорові була однією з найсучасніших у Європі.
Період I Світової війни
Весною 1914 року в рамках другої виробничої кампанії для потреб заводу було засіяно понад 3 тисячі гектарів цукрового буряку. Проте через початок Першої Світової війни 1 серпня 1914-го ця виробнича кампанія провалилась.
З того дня для ходорівської фабрики розпочинається найскладніший період її історії, і тривав цей період цілих 6 років. Знаходячись поблизу або на самій лінії фронту, завод сповна відчув на собі спустошливі наслідки війни.
Австрійська військова і політична влада з самого початку війни навмисно чи через необізнаність неправдиво інформувала населення про військову ситуацію. Через це акціонерне товариство "Ходорівське" зазнало колосальних збитків, не маючи змоги діяти на випередження в час війни.
В ніч з 31 серпня на 1 вересня 1914, за місяць після початку війни, була оголошена примусова евакуація всіх працівників цукроварні. А за декілька годин по тому Ходорів став жертвою російської окупації, що тривала понад 10 місяців - аж до 26 червня 1915 року.
За той час російськими військовими були вщент пограбовані помешкання робітників цукерні і всі запаси в магазинах фабрики, спалено будинок адміністрації разом з актами і документами. Машини і механічне обладнання демонтовано і відправлено до Російської імперії, а в кінці було підірвано фабричний комин висотою 65 метрів, уламки якого знищили дахи на фабричних будівлях.
Після цих подій фабрика була відновлена, проте так ніколи й не повернулась до масштабів виробництва які планували перші власники цього підприємства.