Богдан Ярослав Васильович

Ярослав Богдан

Богдан Ярослав Васильович («Всеволод Рамзенко») (10 грудня 1915, Розділ Жидачівського повіту — 10 лютого 1953) — підпільний публіцист, член референтури пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН, керівник референтури пропаганди Дрогобицького окружного проводу ОУН. Один з найвідоміших публіцистів ОУН в 1944—1951 рр.

Життєпис

На основі книги «Ярослав Богдан — "Всеволод Рамзенко"» Олександра Іщука та Наталі Ніколаєвої

Народився 10 грудня 1915 року в селищі Розділ в родині ремісника. Його батько, Богдан Василь Васильович (1888—1940) був шевцем. Мати — Богдан Марія Іванівна (нар. 1896) була домогосподаркою.

З 1915 року Богдан навчався у початковій школі, а після переїзду у 1924 р. батьків у містечко Войнилів на Станіславщині продовжив навчання у місцевій народній школі.

У 1930 році закінчив 7-класну народну школу у Войнилові та до 1933 року працював з батьком у його майстерні. Паралельно у 1932—1933 рр. брав приватні уроки та продовжував вчитися, а у 1933 році вступив до польської гімназії в Рогатині. Через матеріальні труднощі був змушений покинути навчання і перевестися до приватної рогатинської української гімназії, яку закінчив у 1936 році. Після цього ще два роки працював у майстерні батька.

У 1939 році Богдан вступив на філологічний факультет Львівського університету, де навчався до червня 1941 року. Закінчити навчання не зміг через початок війни між СРСР та Німеччиною та окупацію України нацистами.

З 1941 по 1944 рік працював викладачем математики та іноземних мов у Войнилівській народній школі, водночас з 1942 р. був головним бухгалтером Войнилівського маслозаводу.

Приблизно у цей час почав підтримувати тісні контакти із підпільниками ОУН(б).

Після повернення совіцької влади на територію Західної України у березні 1944 року Ярослав Богдан вступив до ОУН, увійшовши до складу окружного проводу.

З березня до червня 1944 року Ярослав Богдан працював у референтурі пропаганди Калуського окружного проводу ОУН.

У листопаді 1944 мати Богдана та також сестра Оксана і брат Любомир були виселені до віддалених районів СРСР. Причиною цього, найбільш ймовірно, було те, що совіцькій владі стало відомо про участь Ярослава у підпіллі ОУН. У 1944 році була заарештована та вислана до Воркути і сестра Дарка. Майно сім'ї ж було арештоване і передане совіцьким органам влади.

З середини 1945 по травень 1950 року Богдан працював публіцистом у складі референтури пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН. Згодом він обіймав посаду заступника референта пропаганди. На час відсутності референта виконував його обов’язки. Він брав активну участь у підготовці та редагуванні журналів, листівок та інших друкованих видань, які готувалися Карпатським крайовим проводом ОУН. Крім того, деякі з його статей і брошур вийшли окремими виданнями, масово тиражувалися у підпільних друкарнях та розповсюджувалися серед населення та членів ОУН. У цей же період входив до редколегії журналів «Шлях перемоги», «На зміну», «Український робітник», «Радіовісті».

19 жовтня 1951 року Ярослав Богдан був заарештований співD робітниками Управління МДБ УРСР по Дрогобицькій області під час проведення чекістської-військової операції.

28 листопада 1952 року був засуджений військовим трибуналом до розстрілу. Вирок було виконано 10 лютого 1953 року у Дрогобичі.

Місце поховання Ярослава Богдана невідоме.