Відмінності між версіями «Ходорівська цукроварня»

Версія за 21:50, 28 січня 2022

Поштівка з зображенням ходорівської цукроварні

Ходорівська цукроварня - колишнє підприємство з виготовлення цукру та рафінаду, засноване у 1913 році у місті Ходорів.

Історія

Заснування

Казімеж де Во

Історія ходорівської цукроварні розпочалася весною 1912 року, коли барон Казімеж де Во ініціював заснування акціонерного товариства "Ходорів" для створення цукрового заводу за участі Польського промислового банку у Львові.

На посаду директора товариства висунули Станіслава Кремера - досвідченого інженера з виробництва цукру.

Протягом травня-червня 1912 року було розроблено проєкт цукрової фабрики, що в день мала переробляти 80 тонн цукрового буряку і 12.5 тонн рафінаду.

З початку липня 1912 року проєктно-будівельні роботи були передані празькому зодчому Матвію Блеше. Він гарантував швидке і якісне будівництво, адже до цього збудував кільканадцять фабрик у Румунії, Болгарії та Італії. Устаткування було замовлено у найбільшої машинобудівної фабрики колишньої Австро-Угорської імперії - чеського заводу "Skoda".

Фабрика розпочала виробництво 10 листопада 1914 року, а вже 4 грудня завершила обробку першої партії цукрового буряку. Проте, проблеми почались у заводу задовго до цього.

Від моменту свого заснування і під час будівництва заводу, товариство "Ходорів" зазнавало жорстких нападів зі сторони конкурента - товариства "Пшеворськ", що володіло першою на Галичині цукроварнею. До прикладу, власники "Пшеворська" впливали на австрійський картель у Відні, аби той прийняв ходорівське товариство на найгірших умовах.

Варто зазначити, що на момент відкриття, цукроварня у Ходорові була однією з найсучасніших у Європі.

Період I Світової війни

Весною 1914 року в рамках другої виробничої кампанії для потреб заводу було засіяно понад 3 тисячі гектарів цукрового буряку. Проте через початок Першої Світової війни 1 серпня 1914-го ця виробнича кампанія провалилась.

З того дня для ходорівської фабрики розпочинається найскладніший період її історії, і тривав цей період цілих 6 років. Знаходячись поблизу або на самій лінії фронту, завод сповна відчув на собі спустошливі наслідки війни.

Австрійська військова і політична влада з самого початку війни навмисно чи через необізнаність неправдиво інформувала населення про військову ситуацію. Через це акціонерне товариство "Ходорівське" зазнало колосальних збитків, не маючи змоги діяти на випередження в час війни.

В ніч з 31 серпня на 1 вересня 1914, за місяць після початку війни, була оголошена примусова евакуація всіх працівників цукроварні. А за декілька годин по тому Ходорів став жертвою російської окупації, що тривала понад 10 місяців - аж до 26 червня 1915 року.

За той час російськими військовими були вщент пограбовані помешкання робітників цукерні і всі запаси в магазинах фабрики, спалено будинок адміністрації разом з актами і документами. Машини і механічне обладнання демонтовано і відправлено до Російської імперії, а в кінці було підірвано фабричний комин висотою 65 метрів, уламки якого знищили дахи на фабричних будівлях.

Після цих подій фабрика була відновлена, проте так ніколи й не повернулась до масштабів виробництва які планували перші власники цього підприємства.