Відмінності між версіями «Жидачів»
| Рядок 159: | Рядок 159: | ||
Події Другої світової війни кардинально змінили національний склад населення Жидачева. У [[1942]] році більшісь євреїв міста були вивезені до Белжеця або розстріляно в с. Вільхівці. У [[1939]]-[[1940]] роках, коли Західна Україна увійшла до складу УСРС, та пізніше, за післявоєнної радянської окупації, поляків Жидачева вевезли в Сибір або переселили на територію Польщі<ref name="atlas_zhydachiv"></ref>. | Події Другої світової війни кардинально змінили національний склад населення Жидачева. У [[1942]] році більшісь євреїв міста були вивезені до Белжеця або розстріляно в с. Вільхівці. У [[1939]]-[[1940]] роках, коли Західна Україна увійшла до складу УСРС, та пізніше, за післявоєнної радянської окупації, поляків Жидачева вевезли в Сибір або переселили на територію Польщі<ref name="atlas_zhydachiv"></ref>. | ||
Згідно з переписом населення [[2001]] року, 96.34% жителів міста - українці, 2.21% - росіяни, 0.90% - поляки і 0.27% - білоруси. | Згідно з переписом населення [[2001]] року, 96.34% жителів міста - українці, 2.21% - росіяни, 0.90% - поляки і 0.27% - білоруси.<ref name="datatowel_ethnic">{{Cite_Web|назва=Національний склад міст за переписом 2001 року|url=https://datatowel.in.ua/pop-composition/ethnic-cities}}</ref> | ||
== Архітектура == | == Архітектура == | ||
Версія за 12:01, 20 липня 2021
Жида́чів (пол. Żydaczów, англ. Zhydachiv, рос. Жида́чов) - місто у Львівській області, колишній адміністративний центр Жидачівського району, зараз - центр Жидачівської територіальної громади Стрийського району.
Назва
Вперше сучасний Жидачів згадується у 1164 році на сторінках Іпатіїївського літопису[1] під назвою Удеч.
|
То же лето была поводъ велика в Галичи [...] Умножившуся дождю внезапну въ одинъ день и в нощь поиде вода изь Днестра велика в болоньє и взиде оли до Быковаго болота, и потопи человекъ боле 300 иже бяху пошли с солью из Удеча и многи челвекы снимаху съ древ и кола, иже бъ вода възметала, много же инии потопе | 
|
Деякі дослідники (М.Худаш, І.Крип'яткевич) припускають, що в наявних списках помилково записано "из Удеча" замість "из Зудеча". Такі припущення базуються на відомому у давній східнослов'янській писемності факті передачі на письмі однією літерою збігу кінцевого й початкового приголосного в суцільнорядковому, нерозчленованому написанні тексту. Іпатіївський список був, ймовірно, переписаний з такого оригіналу - сольюизудєча, яке копіїст міг помилково переписати як солью из Удеча замість солью из Зудеча. За цією логікою, і етимологію сучасної назви потрібно з'ясовувати від назви Зудечь а не Удечь [2].
Також М.Худаш у своїй праці [3] зазначає, що в давньоукраїнській антропонімії не виявлено утворень з основою Зуд-, а отже, первісна назва скоріше всього звучала не Зудечь, а *Судьчь > *Cудечь > Зудечь. В такому випадку, реконструйований первісний варіант походить від чоловічого імені Судко (Cудимирь, Судиславь)[2].
Альтернативна гіпотеза, запропонована Д.Бучком [4], стверджує, що первісною назвою все ж була Удечь, утворена від особової назви Удько. І якраз виникнення пізнішої форми Зудечь спричинене, можливо, неправильним членуванням писарями пізніших віків нероздільного написання слів у давніх літописах. Саме тому, на думку дослідника, із кінця XIV – на початку XV ст. у пам’ятках починає вживатися варіант цього топоніма з протетичним з-: подъ зудечовом. При цьому, виникнення ускладненого варіанта Удечев (> Зудечев) пояснюється впливом продуктивних у XIV – XV ст. топонімів на -ов/-ев, а зміна форми Зудечев > Жудечов > Жидачів – дією народної етимології, зближенням ойконіма з етнонімом жид.
У документах XIV-XVII століть, писаних латинською і польською мовами, назва міста звучить по-різному: Зудачів, Судачів, Зідачів, Жидачів. В українському звучанні назва міста була Зудечів. Це підтверджується грамотою 1424 року, писаною староукраїнською мовою, де згадується зудечівський староста. Вважається, що сучасна назва закріпилася з XVII століття [5].
А. Коваль у своїй книзі про походження назв поселень України наводить два перекази про появу сучасної назви міста. За першим переказом, через поселення проходив торговий шлях із Сходу на Захід. Торговий люд інколи тижнями ждав тут перевозу свого товару через річки Стрий і Дністер. Звідси ніби й пішла назва: ждати - Ждачів, яка пізніше почала вимовлятись як Жидачів. За другим переказом, назва міста походить від румунського слова жудечів - "район", "префектура", "адміністративна одиниця"[6].
Загалом, серед дослідників і лінгвістів досі немає консенсусу щодо того, від чого походить сучасна назва міста. Дослідження ускладнює ще й те, що протягом свого існування назва міста неодноразово змінювалася. Було підраховано, що за свою історію Жидачів мав близько 25 різних назв.
Географія
Жидачів розташований на півдні Львівської області на межі Подільської височини (а точніше її найбільш горбистої частитини - Опілля), та угловини Передкарпаття. Навколишні землі мають плоский рівнинний рельєф, будучи заплавами річок або низькими надзаплавними терасами (до 10м). На півночі і на заході місто огинає річка Стрий. Вона є притокою річки Дністер у впадає у нього за 5 кілометрів на схід від Жидачева. Площа міста - близько 13 км². Середня висота міста над рівнем моря - 261 м. Найвищою точкою міста є гора Базиївка на південно-східній стороні якої розташований житловий масив "Гора".
На сході міста є велике болото, що називають "Чермінь". Заболоченими також є землі на північ від Замкової гори. Ці болота утворилися на місці колишнього русла річки Стрий, а їх частина, що прилягає до гори носить назву "Кораблище".
Жидачів має декілька парків та велику кількість зелених зон. У межах міста знаходиться ланшафтний заказник місцевого значення "Базиївка" - природоохоронна територія площею 20 га. Заказник займає частину гори Базиївка та її схили, що спростягаються на захід до річки Стрий.
У межах міста також є два озера штучного походження: оз. Промінь та оз. Гребний Канал.
Історія
Демографія
Населення
Жидачів - найбільший населений пункт колишнього Жидачівського району та теперішньої Жидачівської громади. Станом на 2017 рік наявне населення становило 10962 особи. За останні роки населення міста мало тенденцію до скорочення. Так, згідно з переписом населення 2001 року, населення Жидачева становило 11683 особи.
Найбільшого розквіту місто досягло у 14 столітті. За оцінками деяких сториків, в цей час кількість жителів могла становити 30 тисяч. До середини 17 століття місто поступово занепадає, перетворюючись, по суті, у селище.
Загалом, історична динаміка зміни кількості населення виглядає наступним чином:
| Рік | Населення |
|---|---|
| 1662 | близько 1 тис.[7]. |
| 1785 | 1481[8] |
| сер. XIX ст. | 1886[8] |
| 1881 | 2207[9] |
| 1890 | 2647[9] |
| 1900 | 3347[8] |
| 1909 | 3669[10] |
| 1914 | 3803[10] |
| 1924 | 4118[10] |
| 1931 | 4534[5] |
| 1991 | 11500[11] |
| 2001 | 11798[12] |
| 2009 | 11200[13] |
| 2015 | 11100[14] |
| 2019 | 10773 |
Жителі Жидачева називають себе жидачівцями.
Мова
Згідно з переписом населення 2001 року, українську мову рідною назвали 97.55% респондентів. 1.94% рідною назвали російську, 0.28% - польську, 0.11% - білоруську, вірменську - 0.04%, угорську - 0.02%, молдовську - 0.01%.
Релігія
Протягом значної частини історії міста в ньому співіснували декілька релігійних громад: католицька, греко-католицька (давніше - православна) та єврейська (юдейська). Наприклад, перепис населення Жидачева за поголовним податком 1662 року вказує, що у середмісті та передмісті проживало 490 православних та 147 католиків. В цей час в місті жили і євреї, але в цей перепис вони не попали через те що платили податок окремо[7]. Перша католицька парафія була заснована у Жидачеві ще у 1301. Перша згадка про побут євреїв у Жидачеві датується 1450 роком.
Друга світова війна стала останньою подією в довгій історії Жидачівської єврейської громади, що в 1934 році налічувала 980 людей[15]. Католицька та греко-католицькі громади після короткочасного занепаду у совіцькі часи продовжують активно діяти. У 20 столітті в Жидачеві з'явилася парафія Православної Церкви Київського Патріархату, що у 2019 році перейшла до складу новоутвореної Православної Церкви України.
Динаміка розподілу населення за релігійною приналежністю виглядає наступним чином
| Рік | греко-католиків | католиків | юдеїв |
|---|---|---|---|
| 1 пол. XIX cт.[8] | 870 | 459 | 559 |
| 1890[8] | 1200 | 863 | 752 |
| 1909[10] | 1700 | 1090 | 879 |
| 1914[10] | 1745 | 1236 | 822 |
| 1924[10] | 1908 | 1280 | 930 |
| 1930[15] | 1943 | 1298 | 946 |
| 1935[9] | 1990 | 1300 | 980 |
Національний склад
Аналогічно до ситуації з релігійними громадами, в Жидачеві споконвіку вживалося декілька національних груп. Найчисельнішими з них були українці, поляки та євреї. Також жили німці, на що вказує функціонування з 1787 року світської німецько-єврейської школи[16].
Події Другої світової війни кардинально змінили національний склад населення Жидачева. У 1942 році більшісь євреїв міста були вивезені до Белжеця або розстріляно в с. Вільхівці. У 1939-1940 роках, коли Західна Україна увійшла до складу УСРС, та пізніше, за післявоєнної радянської окупації, поляків Жидачева вевезли в Сибір або переселили на територію Польщі[16].
Згідно з переписом населення 2001 року, 96.34% жителів міста - українці, 2.21% - росіяни, 0.90% - поляки і 0.27% - білоруси.[17]
Архітектура
Культура
Освіта
У Жидачеві діють три загальноосвітні школи:
- Жидачівський ЗЗСО I-III cтупенів №1
- Жидачівський ЗЗСО I-III ступенів №2
- Жидачівський ЗЗСО I-III ступенів №3 ім. О.Партицького
Також в місті є мистецька школа та професійний ліцей.
Джерела
Примітки
- ↑ колектив авторів: Полное собрание русских летописей, том 2, сторінка 525 — Москва, 1962.
- ↑ 2,0 2,1 Ковтич В.: ОЙКОНІМИ ГАЛИЦЬКОГО ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВ: ПОСЕСИВНІ АРХАЇЧНІ УТВОРЕННЯ НА -*jь — 2014., переглянуто 6 червня 2021
- ↑ Худаш М.Л., Демчук М.О.: Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення) — Наукова Думка, 1991.
- ↑ Бучко Г., Бучко Д: Історична та сучасна українська ономастика: Вибрані праці — Чернівці : Букрек, 2013.
- ↑ 5,0 5,1 M. М. Олексіенко, М. А. Швайка: Історії міст і сіл Української РСР — 1968.
- ↑ Коваль А.П.: Знайомі незнайомці: походження назв поселень України — Київ : Либідь, 2001., переглянуто 6 червня 2021
- ↑ 7,0 7,1 М.Капраль: Парафії міста Жидачева за даними поголовного податку 1673 р., Науковий щорічник “Історія релігій в Україні”. 2021. Вип. 31 — Львів, 2021.
- ↑ 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 Колектив авторів: Атлас українських історичних міст, том 4: Жидачів — Львів, 2020.
- ↑ 9,0 9,1 9,2 А.Люсак, М.Люсак: Жидачів: історія міста у датах і фактах від найдавніших часів до середини XX століття
- ↑ 10,0 10,1 10,2 10,3 10,4 10,5 М.Турченяк: Із далеків віків древній Жидачів — Львів : Манускрипт, 2018.
- ↑ Информцентр Госкомстата СССР: {{{назва}}} — 1991.
- ↑ Рідна мова населення міст за переписом 2001 року, переглянуто 15 липня 2021
- ↑ Державний Комітет Статистики України: [https://www.lv.ukrstat.gov.ua/ukr/publ/2011/ZB192010Y11_1.pdf Кількість населення Львівської області: СТАТИСТИЧНИЙ ЗБІРНИК] — 2011.
- ↑ Державна служба статистики: ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ — Київ, 2017.
- ↑ 15,0 15,1 Галицька Брама: Жидачів № 3-4(51-52) — Вільна Україна, 1999.
- ↑ 16,0 16,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюatlas_zhydachivне вказано текст - ↑ Національний склад міст за переписом 2001 року
