Сеник Корнелій
Корнелій Сеник (3 січня 1862, Бережниця Королівська — 19 грудня 1922) — греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від Жидачівського повіту, москвофіл.
Життєпис
Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священника. Був внуком історика Антонія Петрушевича.
Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 1884—1887 роках сотрудник, 1887—1889 роках завідувач, а з 1889 — довголітній парох села Бережниця Королівська (нині Бережниця Жидачівського громади).
Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативного товариства «Народний Дім».
Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897), кореспондент москвофільської газети «Галичанинъ» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.
Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів. Був членом Російського клубу, після його розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем).
У 1912 році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату[1].
В результаті другого судового процесу проти москвофілів, що тривав з 25 вересня 1916 до 17 лютого 1917, був звинувачений у державній зраді і засуджений до страти через повішання. Був амністований імператором Карлом I у 1917 році[2].
Посилання
Примітки
- ↑ Новий український сеймовий посол, переглянуто 12 жовтня 2021
- ↑ Гайсенюк В.В.: Москвофільство в Галичині та Буковині в роки першої світової війни — Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2015.
