Голокост у Журавно

Голокост у Журавно — масове систематичне винищення єврейського населення Журавно у роки німецької окупації містечка (1941-1944).

Історія

На 1939 рік в Журавно проживало близько 1300 євреїв.

Німецькі збройні сили окупували Журавно 3 липня 1941 року. Спочатку справами містечка замалася військова комендатура (Ortskom-mandantur). У серпні 1941 року німецька цивільна адміністрація перейняла ці повноваження. Журавно було долучено до округу Стрий (Kreis Stryj) в межах Галицького району (Distrikt Galizien). Д-р Віктор фон Девіц (Dr. Wiktor von Dewitz) окружним наглядачем (Kreishauptmann) з 1941 по 1944. В Журавно розташовувався пост німецької жандармерії, що підпорядковувася командуванню жандармерії в Стрию, а також українська поліція, що брала участь у анти-єврейських акціях.

Влітку 1941, німецька окупаційна влада ініціювала створення Єврейської Ради (Judenrat) та Єврейської Поліції (Jüdischer Ordnungsdienst) для проведення перепису та означення всіх євреїв Журавно. В кінці липня, євреям було наказано носити білі нарукавники з зображенням синьої зірки Давида. Згодом, в кінці серпня єврейське населення Журавно було примушене до сплати контрибуції у розмірі 100 тисяч злотих. Також вступили в дію інші обмеження для єврейського населення, на зразок закриття єврейських шкіл, заборони євреям купляти їжу на ринку чи залишати межі містечка.

Єврейська Рада також заснувала б'юро праці, що залучало євреїв до примусових робіт. Влітку 1941 частина євреїв була залучена до формування русел місцевих річок, що часто зазнавали паводків. Взиму 1941-1942 років євреї Журавно були зобов'язані здати будь-які хутра або теплий одяг на потреби німецької армії. В цей час євреї страждали від голоду та холоду, декілька з них померли від нестачі їжі.

До літа 1942 року була створена польова кухня, що забезпечувала єврейських працівників гарячими стравами. Також з'явились плани з відкриття в містечку осередку Єврейської Соціальної Самодопомоги (JSS). 10 червня 1942 року в Журавно було зареєстровано 1151 євреї, з них 403 були задіяні у примусовій праці. Така праця включала будівництво доріг, роботу в кар'єрі та на алебастровій фабриці. В середині липня 1942 року, за інструкцією Єврейської Ради, Українська допоміжна поліція зігнала 50 євреїв для перевезення до Ходорівського б'юро праці, що перебувало у скрутному становищі через нестачу їжі перед жнивами. Ще 15 євреїв були арештовані та утримувались в ув'язненні Єврейською поліцією. Зі слів Генрика Шехтера (Henryk Schächter), що пережив Голокост, цих євреїв шантажували депортацією задля того, аби витиснути з них гроші на користь Єврейської ради. Можливо Єврейська рада різко потребувала грошей на підкуп німців чи оплату наступної контрибуції, проте свідчення Шахтера є дуже критичними щодо безпринципних дій цієї організації.

На початку вересня 1942 року у містечку була проведена масова депортація, за підсумками якої близько 500 євреїв з Журавно було відіслано до концентраційного табору Белзець. Євреї зі Стрия, Ходорова та інших сусідніх міст були депортовані в той же час. Два тижні після цієї хвилі депортації окружний наглядач видав інструкції щодо концентрації решти євреїв у Стрию, Болехові, Ходорові, Сколе, чи Журавно. 29 вересня 1942 року більшість євреїв що залишились у Журавно були примусово переселені до стрийського гетто. Подальші депортації відбулися в Стрию в жовтні-листопаді 1942 року, в результаті якої більшість євреїв відправлених з Журавно були депортовані до концтабору Белзець.

Є мало інформації щодо існування в Журавно невеликого робочого гетто навіть після виселення більшості євреїв. 7 жовтня 1942 року окружний наглядач наказав до кінця місяця зосередити решту єврейського населення округу у стрийському гетто. При цьому євреям було заборонено переховуватись чи бути прихованими у сільській місцевості. Вийнятки, втім, були, і стосувались вони єврейських лікарів і фармацевтів, сміттярів що працювали на Компанію Кремінь та євреїв що працювали на місцеву раду. Проте, навіть ці євреї-спеціалісти, що залишились у деяких місцевостях до кінця жовтня були "за будь-яких умов поселені у бараках".

Зі слів Цві Лібермана (Zwi Liberman), якому вдалося пережити Голокост, на кінець вересня 1942 року, всі євреї що залишилися після депортації були примусово поселені у малому, але відкритому гетто в Журавно. Лібермана примусили покинути свою домівку, оскільки вона знаходилася поза межами гетто. Євреям було дозволено забрати з собою в гетто тільки те, що вони могли нести. В гетто євреям доводилось проживати в тісних кімнатах по 18-20 осіб на одну.

В результаті послідовних німецьких указів, близько 160 євреїв, включно з групою сміттярів, залишилось у маленькому гетто примусової праці в Журавно на кінець жовтня 1942 року. Ці єврейські євреї були вбиті у двох акціях, що були здійснені 4 лютого та 5 червня 1943 року.

Джерела

• The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945, Volume II: Ghettos in German-Occupied Eastern Europe, Eastern Galicia Region (Distrikt Galizien), 2012, pp. 853-854