Голокост в Миколаєві

Голокост в Миколаєві — масове систематичне знищення єврейського населення Миколаєва у роки німецької окупації міста (1941-1944).

Історія

Згідно з переписом населення 1931 року, у місті проживало 559 євреїв. За оцінкою, станом на середину 1941 року кількість єврейського населення перевищила 600 осіб.

Німецькі збройні сили окупували місто 2 липня 1941 року. Початково владні повноваження належали німецькій військовій комендатурі (Ortskommandantur), а у серпні 1941 року вони були передані німецькій цивільній адміністрації. Миколаїв став частиною округу Стрий (Kreis Stryj) в складі району Галичина (Distrikt Galizien). З 1941 по 1944 посаду окружного наглядача (Kreishauptmann) займав д-р Віктор фон Девіц (Dr. Wiktor von Dewitz).

В самому Миколаєві стояла застава німецької жандармерії, що підпорядковувалась офісу жандармерії в Стрию. Місцеве відділення жандармерії також було відповідальне за загін Української допоміжної поліції (Ukrainische Hilfspolizei). Ці сили брали активну участь у антиєврейських акціях щодо єврейського населення міста.

Влітку 1941 року за наказом окупаційної влади було засновано Єврейську рада (Judenrat), яку очолив юрист на прізвище Зальцберг (Salcberg). В той же час як виконавча гілка Ради була створена Єврейська поліція (Judischer Ordnungsdienst). Євреї міста підлягали реєстрації та були зобов'язані носити білий нарукавник з зображенням синьої Зірки Давида. Значна частина єврейської власності була конфіскована (особливо це стосувалося цінностей), а євреї були змушені виплачувати німцям великі контрибуції. Окрім цього, євреї мусили виконувати різні види примусової праці, включаючи роботу на каменеломнях.

У серпні або вересні 1941 року групи єврейських чоловіків були зібрані і відправлені на тяжку працю в Карпатські ліси, де вони зазнавали голодування. Декільком молодим чоловікам-євреям вдалося втекти із трудових таборів. Єврейські майстри в Миколаєві не були залучені до примусової праці, адже працювали напряму на німців.

10 червня 1942 року в Миколаєві було зареєстровано 614 євреїв. З них 305 залучались до примусової праці різного роду. На початку вересня 1942 року в місті була здійснена депортаційна акція, в ході якої 500 євреїв були депортовані до табору смерті Белзець, і ще декілька десятків євреїв були вбиті на місці.

7 жовтня 1942 року окружний наглядач наказав до кінця місяця сконцентрувати всіх наявних євреїв округу в Стрийському гетто. Вийняток стосувався єврейських лікарів, фармацевтів, сміттярів що працювали на Компанію Кремінь (Kremin Company) та євреїв що працювали на місцеву раду. Проте, навіть ці євреї-спеціалісти, що залишились у деяких місцевостях до кінця жовтня були "за будь-яких умов поселені у бараках".

Після вересневої депортації, у Миколаєві залишилась група зі 100 єврейських працівників, з яких 57 арцювали на місцеву раду, що ймовірно включала декілька єврейських терапевтів, стоматологів та фармацевта. Вся група утримувалась на невеликій огородженій території, що описується у деяких джерелах як "залишкове гетто". Ці євреї були розстріляні під час двох акцій 5 лютого та 12 червня 1943 року. Загалом, понад 200 євреїв було розстріляно в Миколаєві в 1942 та 1943 роках.

Джерела

• The United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945, Volume II: Ghettos in German-Occupied Eastern Europe, Eastern Galicia Region (Distrikt Galizien), Mikołajów, 2012, pp. 805-806.