Відмінності між версіями «Сеник Корнелій»

Матеріал з Енциклопедія Жидачівщини
 
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Надгробок_над_могилою_Корнелія_Сеника.JPG|надгробок над могилою Корнелія Сеника|міні|справа|250px]]
'''Корнелій Сеник''' ([[3 січня]] [[1862]], Бережниця Королівська {{тире}} [[19 грудня]] [[1922]]) {{тире}} греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від [[Жидачівський Повіт|Жидачівського повіту]], москвофіл.
'''Корнелій Сеник''' ([[3 січня]] [[1862]], Бережниця Королівська {{тире}} [[19 грудня]] [[1922]]) {{тире}} греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від [[Жидачівський Повіт|Жидачівського повіту]], москвофіл.


Рядок 23: Рядок 25:


[[Категорія:Люди С]]
[[Категорія:Люди С]]
[[Категорія:Уродженці Бережниці]]
[[Категорія:Священники]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Політики]]

Поточна версія на 08:26, 21 квітня 2022

надгробок над могилою Корнелія Сеника

Корнелій Сеник (3 січня 1862, Бережниця Королівська — 19 грудня 1922) — греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, парох Бережниці Королівської, посол до Галицького Сейму від Жидачівського повіту, москвофіл.

Життєпис

Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священника. Був внуком історика Антонія Петрушевича.

Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 18841887 роках сотрудник, 18871889 роках завідувач, а з 1889 — довголітній парох села Бережниця Королівська (нині Бережниця Жидачівського громади).

Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативного товариства «Народний Дім».

Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897), кореспондент москвофільської газети «Галичанинъ» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.

Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів. Був членом Російського клубу, після його розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем).

У 1912 році отримав наказ від Львівського митрополичого ординаріяту скласти мандат посла через те, що його публічна діяльність приносить шкоду церкві. В результаті о. Сеник зрікся мандату[1].

В результаті другого судового процесу проти москвофілів, що тривав з 25 вересня 1916 до 17 лютого 1917, був звинувачений у державній зраді і засуджений до страти через повішання. Був амністований імператором Карлом I у 1917 році[2].

Посилання

Примітки

  1. Новий український сеймовий посол, переглянуто 12 жовтня 2021
  2. Гайсенюк В.В.: Москвофільство в Галичині та Буковині в роки першої світової війни — Чернівці : ЧНУ ім. Ю. Федьковича, 2015.