Відмінності між версіями «Сидор-Чарторийський Микола»

Матеріал з Енциклопедія Жидачівщини
(Створена сторінка: '''Микола Сидор-Чарторийський''' (1 липня 1913, с. Чартория Бібрського повіту (зараз Кам'...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Сидор-Чарторийський_Микола.png|міні|справа|300px|Микола Сидор-Чарторийський]]
'''Микола Сидор-Чарторийський''' ([[1 липня]] [[1913]], с. Чартория Бібрського повіту (зараз Кам'яне Ходорівської громади) {{тире}} [[1993]]) {{тире}} член ОУНР, член підгрупи {{bquotes|А-I}} похідної групи {{bquotes|Південь}}. Діловий секретар Українського Національного Об'єднання. Письменник.
'''Микола Сидор-Чарторийський''' ([[1 липня]] [[1913]], с. Чартория Бібрського повіту (зараз Кам'яне Ходорівської громади) {{тире}} [[1993]]) {{тире}} член ОУНР, член підгрупи {{bquotes|А-I}} похідної групи {{bquotes|Південь}}. Діловий секретар Українського Національного Об'єднання. Письменник.



Версія за 18:33, 10 липня 2022

Микола Сидор-Чарторийський

Микола Сидор-Чарторийський (1 липня 1913, с. Чартория Бібрського повіту (зараз Кам'яне Ходорівської громади) — 1993) — член ОУНР, член підгрупи «А-I» похідної групи «Південь». Діловий секретар Українського Національного Об'єднання. Письменник.

Життєпис

Народився у 1913 році в селі Чартория Бібрського повіту (нині с. Кам'яне Ходорівської громади). Після закінчення сільської школи продовжив навчання в Рогатинській малій духовній семінарії.

У 1934 році був заарештований польською поліцією за членство в ОУН. У 1935 році емігрував до Чехословаччини, де став студентом Українського Університету у Празі. Після успішного завершення навчання там, продовжив студіювати у Чеському Карловому університеті.

З проголошенням Карпатської України в 19381939 рр. стає членом Карпатської Січі та бере участь в боротьбі з чехами та мадярами. Працює діловим секретарем Українського Національного Об'єднання. Після падіння Карпатської України переїжджає на Лемківщину, де організовує в містечку Яслиська першу Українську народну семикласну школу і стає її першим директором.

В цьому ж році виїжджає до Австрії і проходить військовий вишкіл в легіоні ДУН, в місті Леобен.

З початком німецько-більшовицької війни та проголошенням відновлення Української Державності в липні 1941 року як учасник і один і провідників Похіної групи «Південь» відправляється на схід України.

В 1942 році повертається на Львівщину, співпрацює з Ростиславом Волошиним. Згодом його переводять ідеологічним вишкільником ОУН цілої округи, куди входила Жидачівщина, Миколаївщина та Ходорівщина.

У листопаді 1942 року переведений окружним проводом ОУН на Поділля, де він займає становище адміністративного посадника волосного старшини громади Дарахів. Там організовує матеріальну базу для УПА: сховища, склади, майстерні для пошиття одягу[1].

Згодом був переведений на посаду політвиховника Львівської області. Базувався у селя Поляна.

У 1944 році за вказівкою Проводу ОУН емігрує на Захід.

У 1947 році захищає докторську дисертацію у Франкфурті і переїжджає в США. В 1950 році в Нью-Йорку заснував українське видавництво «Говерла», яке очолював 30 років. Видав і перевидав понад 500 українських книг, друкував квартальник «Біблос», був головним редактором газети «Народне слово», вів радіопрограму "Гомін України”. Написав понад 40 літературних творів.

Творчість

Книги

Примітки