Бальцер Освальд
О́свальд Маріа́н Ба́льцер (23 січня 1858, Ходорів — 11 січня 1933, Львів) — польський історик німецького походження, доктор права. Ректор Львівського університету (1895—1896).
Життєпис
Освальд Маріан Бальцер народився 23 січня 1858 року у місті Ходорів у сім'ї австрійського урядовця Франтішека (Франца) Бальцера. Мати Антоніна походила з німецько-австрійської родини Кльоссів. Деякий час сім’я проживала у м. Бережанах (тепер Тернопільська область); 1852—1855 — у м. Львові (батько працював секретарем Львівського повітового староства).
Освальд Маріан навчався у трирічній німецькій школі у м. Ходорові, куди улітку 1855 батька призначено начальником повітової адміністрації. Закінчив четвертий клас у Цісарсько-королівській зразковій римо-католицькій школі у м. Львові; 1870—1878 — у Третій цісарсько-королівській гімназії імені Франца Йосифа у м. Львові.[1]
1878 вступив на юридичний факультет Львівського університету імені Франца Йосифа (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).[1]
1881 Бальцер перевівся на четвертий курс юридичного факультету Ягеллонського університету. 1882—1883 навчався на філософському факультеті Львівського університету.[1]
Для отримання ступеня доктора права склав іспити у м. Кракові (Польща). У жовтні 1885 захистив докторську дисертацію «Ґенеза Коронного трибуналу». Цього ж року йому призначено державну стипендію для поглиблення знань з німецького права у Берлінському університеті.[1]
Був професором, деканом та ректором Львівського університету. Неодноразово обирався до сенату Університету. Викладав історію права, питання державно-політичного устрою Польщі, окремий курс польського судового права, історію державного устрою Австрії.[1]
Був членом, віце-головою та головою екзаменаційної суддівської комісії судового департаменту Галицького намісництва.
У 1891 році став директором Львівського архіву гродських і земських актів.
