Відмінності між версіями «Матвіїв Тарас Тарасович»

Матеріал з Енциклопедія Жидачівщини
Рядок 9: Рядок 9:
У [[2011]] році завершив навчання на факультеті журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Працював кореспондентом ТРК "Ера" (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».
У [[2011]] році завершив навчання на факультеті журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Працював кореспондентом ТРК "Ера" (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».


Був активним учасником Революції Гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором "Пошукової ініціативи Майдану" - організації, що займалася пошуком активістів зниклих під час Революції Гідності.
Був активним учасником Революції Гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором "Пошукової ініціативи Майдану" - організації, що займалася пошуком активістів зниклих під час Революції Гідності.
 
У квітні [[2015]] року разом із групою громадських актвістів із [[Жидачів|Жидачева]] заснував громадську організацію "Народний Легіон"<ref name="opendatabt_nl">[https://opendatabot.ua/c/39675315 ГО "НАРОДНИЙ ЛЕГІОН"]</ref>. Був активним учасником волонтерського руху у місті, організовував військово-патріотичні вишколи для дорослих та школярів, брав участь у боротьбі проти незаконної вирубки лісів та нелегального грального бізнесу. З командою "Народного Легіону" організовував щорічний етно-фестиваль Удеч-фест "Івана Купала". Створив програму національно-патріотичного виховання молоді у місті Жидачеві.


Влітку [[2015]] року став добровольцем Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ". Воював у Первомайському, Водяному, Опитному та Пісках.<ref name="nchas_15_2020">{{Cite_Book|назва=Світлій пам'яті Тараса Матвіїва, Новий Час, № 27, 15 липня 2020|видавець=Новий Часб|місто=Жидачів|рік=2020}}</ref>
Влітку [[2015]] року став добровольцем Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ". Воював у Первомайському, Водяному, Опитному та Пісках.<ref name="nchas_15_2020">{{Cite_Book|назва=Світлій пам'яті Тараса Матвіїва, Новий Час, № 27, 15 липня 2020|видавець=Новий Часб|місто=Жидачів|рік=2020}}</ref>

Версія за 21:53, 16 жовтня 2021

Тарас Матвіїв

Тарас Тарасович Матвіїв (18 лютого 1989, Волинська область, Україна — 10 липня 2020, поблизу с. Троїцьке, Україна) — український журналіст, громадський діяч, військовий. Посмертно нагороджений званням Герой України з удостоєнням Ордена "Золота Зірка".

Життєпис

Народився 18 лютого 1989 року на Волині у сім'ї офіцера Тараса Матвіїва та вчительки української мови та літератури Валентини Матвіїв. З 3-х років проживав у місті Жидачів Львівської області, де закінчив 11-класну Жидачівську ЗОШ №1. В дитинстві багато читав, захоплювався історичною літературою. Любив футбол і хотів стати футбольним коментатором.

У 2011 році завершив навчання на факультеті журналістики ЛНУ ім. Івана Франка. Працював кореспондентом ТРК "Ера" (2011—2012) та телеканалу TVi (2012—2013), блогером у низці видань, зокрема, «Дивись.Інфо», LB.ua, «Львівська мануфактура новин».

Був активним учасником Революції Гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Майдану. Згодом став співкоординатором "Пошукової ініціативи Майдану" - організації, що займалася пошуком активістів зниклих під час Революції Гідності.

Влітку 2015 року став добровольцем Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ". Воював у Первомайському, Водяному, Опитному та Пісках.[1]

У вересні 2018 року він вступив до Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Після її закінчення у 2019 році направлений для подальшого проходження військової служби до 24 ОМБр імені короля Данила.[1]

Тарас героїчно загинув 10 липня 2020 року в районі у районі села Троїцьке Попаснянського району, в результаті мінометного обстрілу позиції, якою командував. Перед загибеллю врятував двох побратимів з палаючого бліндажа.

Громадська діяльність

Нагороди

  • Указом Президента України № 271/2020 від 13 липня 2020 року, "за героїзм і особисту мужність, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові", присвоєно звання «Герой України» (посмертно)[2].

Вшанування пам'яті

  • 30 жовтня 2020 року у с. Троїцьке Попаснянського району на Луганщині за ініціативи жителів села було відкрито пам'ятник загиблому Герою України, офіцеру 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Тарасу Матвіїву.[2]
  • 25 березня 2021 року на сесії Жидачівської міської ради було ухвалене рішення про перейменування Шкільного бульвару у проспект Героя України Тараса Матвіїва. Означили проспект чотирма адресними табличками міжнародного зразка (українською та англійською мовами) з написом «Проспект Героя України Тараса Матвіїва. Hero of Ukraine Taras Matviyiv avenue» при входах на проспект а також у його центральній частині - на перехресті з вулицею Шкільною. У майбутньому планується розбудова культурно-патріотичного простору уздовж проспекту. [3]
  • 2 серпня 2021 року Жидачівський ЗЗСО I-III ст. №1, школа в якій навчався Тарас Матвіїв, була перейменована в Жидачівський ЗЗСО I-III ст. №1 імені Героя України Тараса Матвіїва.
  • 12 жовтня 2021 року на алеї Героїв Небесної Сотні у Жидачеві висадили дерево пам'яті на честь Героя України Тараса Матвіїва[4].

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Світлій пам'яті Тараса Матвіїва, Новий Час, № 27, 15 липня 2020 — 2020.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Матвіїв Тарас Тарасович ("Сармат"), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 26 серпня 2021
  3. ↑ У Жидачеві з'явився проспект імені Тараса Матвіїва, Високий Замок, переглянуто 26 серпня 2021
  4. ↑ Дерево пам'яті Героя України Тараса Матвіїва, Жидачів FM, переглянуто 12 жовтня 2021
Отримано з https://zhydachiv.wiki/mediawiki/index.php?title=Матвіїв_Тарас_Тарасович&oldid=1179