Відмінності між версіями «Миколай Рей»
| (Не показано 5 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Рей_з_Нагловиць.jpg|міні|справа|250px|Микола Рей з Нагловиць]] | [[Файл:Рей_з_Нагловиць.jpg|міні|справа|250px|Микола Рей з Нагловиць]] | ||
'''Миколай Рей''' з Наґловиць гербу Окша ({{lang-pl|Mikołaj Rej}}) ([[4 лютого]] [[1505]], [[Журавно]] {{тире}} між [[8 вересня]] та [[5 жовтня]] [[1569]], Рейовець Холмського повіту Люблінського воєводства) {{тире}} польський поет, прозаїк та драматург епохи Відродження, перекладач, а також політик і богослов, війт міста Ужендув, посол до | '''Миколай Рей''' з Наґловиць гербу Окша ({{lang-pl|Mikołaj Rej}}) ([[4 лютого]] [[1505]], [[Журавно]] {{тире}} між [[8 вересня]] та [[5 жовтня]] [[1569]], Рейовець Холмського повіту Люблінського воєводства) {{тире}} польський поет, прозаїк та драматург епохи Відродження, перекладач, а також політик і богослов, війт міста Ужендув, посол до сейму Королівства Польського. Вважається батьком польської літератури, оскільки першим почав писати виключно польською та демонстративно послуговувався лише нею<ref name="khata">{{Cite_Web|назва=Миколай Рей|url=https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/mikolaj-rej|видавець=Хата-читальня Прикарпаття|дата-доступу=15 січня 2022}}</ref>. | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
Одружився із Зофією Костенівною із Сенжзішува, племінницею львівського архиєпископа Анджея Борисевського<ref name="pl_wiki"></ref>. | Одружився із Зофією Костенівною із Сенжзішува, племінницею львівського архиєпископа Анджея Борисевського<ref name="pl_wiki"></ref>. | ||
Неодноразово мав богословські та майнові суперечки із католицькою церквою. Через заборгованість перед соборною церквою Святої Анни в Кракові був відлучений від церкви<ref name="pl_wiki"></ref>. | Неодноразово мав богословські та майнові суперечки із католицькою церквою. Через заборгованість перед соборною церквою Святої Анни в Кракові був відлучений від церкви<ref name="pl_wiki"></ref>. | ||
Не пропустив - як писав Анжей Тшецеський - "жодного сейму, з'їзду, або іншої коронної справи". Багато разів брав участь у загальному сеймі Королівства Польського і вважав свою літературну діяльність важливою суспільною місією (був послом на сейм 1542 року, посол Галицької землі на сейм 1556/1557, посол Руського воєводства на сейм 1558/1559 та 1564 років). Ніколи не виїжджав за межі Польського королівства, чим дуже пишався<ref name="pl_wiki"></ref>. | |||
Миколай Рей тісно спілкувався з дворами Сигізмунда І Старого та Сигізмунда II Августа. Часто змінював місце проживання і набув у власність (як подарунок від королівської влади) декілька маєтностей. Отримав права на локацію двох містечок - Окші (зараз Окса) та Рейовця, де, ймовірно, й помер. Наприкінці життя володів приблизно 17 селами, а ще 6-ма володів частково<ref name="pl_wiki"></ref>. | |||
Був рухливим, веселим, дотепним, відкритим до людей. При цьому, інколи був запальним і схильним до сварок<ref name="pl_wiki"></ref>. | |||
У 1603 році як автор потрапив до першого польського списку заборонених книг, створеного за ініціативи єпископа Бернарда Мацейовського<ref name="pl_wiki"></ref>. | |||
Точне місце смерті Миколая Рея до сьогодні залишається невідомим. Збережені джерела вказують на те, що він був похований у кальвіністському костелі у Окші<ref name="pl_wiki"></ref>. | |||
== Творчість == | |||
Творчість Миколи Рея - різноманітна, підпорядкована етичним ("прикладне життя") та релігійним ("вічне спасіння") принципам. Миколая Рея польська історіографія вважає засновником польської літератури, він був першим польським письменником, який поєднував розвиток рідної літературної мови з ідеєю служіння Речі Посполитій<ref name="paper_1">{{Cite_Book|назва=ЛІТЕРАТУРНА І ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ РОДУ ГЕРБУРТІВ НА ТЕРЕНАХ ГАЛИЧИНИ (XVI–XVII СТ.)|url=http://pvs.uad.lviv.ua/static/media/1-2-65-66/6.pdf|автор=О.Гривняк, О.Цебенко}}</ref>. | |||
Давньому званню {{bquotes|батька}} польської літератури Рей завдячує авторському посланню, уміщеному у збірці сатиричних творів {{bquotes|Звіринець}}: {{bquotes|Нехай інші народи знають, що поляки не гуси і свою мову мають}}. У ньому письменник згідно з ідеями Реформації декларує культурну і політичну ідентичність Речі Посполитої. Рей перший так виразно проявив самосвідомість як письменник серед авторів Середньовіччя та Відродження<ref name="paper_1"></ref>. | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 21: | Рядок 37: | ||
[[Категорія:Люди Р]] | [[Категорія:Люди Р]] | ||
[[Категорія:Уродженці Журавно]] | [[Категорія:Уродженці Журавно]] | ||
[[Категорія:Письменники]] | |||
Поточна версія на 08:23, 21 квітня 2022
Миколай Рей з Наґловиць гербу Окша (пол. Mikołaj Rej) (4 лютого 1505, Журавно — між 8 вересня та 5 жовтня 1569, Рейовець Холмського повіту Люблінського воєводства) — польський поет, прозаїк та драматург епохи Відродження, перекладач, а також політик і богослов, війт міста Ужендув, посол до сейму Королівства Польського. Вважається батьком польської літератури, оскільки першим почав писати виключно польською та демонстративно послуговувався лише нею[1].
Життєпис
Народився 4 лютого 1505 року в родині шляхтичів у містечку Журавно. Син дрібного шляхтича-вдівця Станіслава Рея та його дружини Барбари Гербурт, сестри львівського підкоморія Пйотра Гербурта-Одновського, вдови Якуба Клюша та Яна Журавінського.
Миколай отримав фрагментарну освіту: 2 роки (з 1514 по 1516) навчався у Скальбмежі, потім ще 2 у Львові (з 1516 по 1518). У 1518 році був зарахований до Краківської академії, де неохоче вчився і яку покинув через рік після вступу. Молоді роки провів у рідному містечку - полював, рибалив і багато часу проводив на природі[2].
У 1525 році батько відправив його до панського двору воєводи Анджея Тенчиньського, де він став його секретарем. Це стало переломним моментом у житті Рея - при дворі він зблизився з проповідниками ідей Реформації в оточенні гетьмана Миколая Сенявського, вивчав літературу, стилістику та правопис[2].
Був одним із перших поетів, що писали польською мовою. В своїх творах часто допускав фактологічні помилки, вживав вульгарну лексику. Ймовірно, такий стиль письма був дещо вдаваним і націленим на те, щоб його твори були доступні ширшим масам населення. Розвиваючи в такий спосіб свою "домашню" течію польського Відродження, Рею вдалося довести, що література народною мовою може бути успішною[2].
Одружився із Зофією Костенівною із Сенжзішува, племінницею львівського архиєпископа Анджея Борисевського[2].
Неодноразово мав богословські та майнові суперечки із католицькою церквою. Через заборгованість перед соборною церквою Святої Анни в Кракові був відлучений від церкви[2].
Не пропустив - як писав Анжей Тшецеський - "жодного сейму, з'їзду, або іншої коронної справи". Багато разів брав участь у загальному сеймі Королівства Польського і вважав свою літературну діяльність важливою суспільною місією (був послом на сейм 1542 року, посол Галицької землі на сейм 1556/1557, посол Руського воєводства на сейм 1558/1559 та 1564 років). Ніколи не виїжджав за межі Польського королівства, чим дуже пишався[2].
Миколай Рей тісно спілкувався з дворами Сигізмунда І Старого та Сигізмунда II Августа. Часто змінював місце проживання і набув у власність (як подарунок від королівської влади) декілька маєтностей. Отримав права на локацію двох містечок - Окші (зараз Окса) та Рейовця, де, ймовірно, й помер. Наприкінці життя володів приблизно 17 селами, а ще 6-ма володів частково[2].
Був рухливим, веселим, дотепним, відкритим до людей. При цьому, інколи був запальним і схильним до сварок[2].
У 1603 році як автор потрапив до першого польського списку заборонених книг, створеного за ініціативи єпископа Бернарда Мацейовського[2].
Точне місце смерті Миколая Рея до сьогодні залишається невідомим. Збережені джерела вказують на те, що він був похований у кальвіністському костелі у Окші[2].
Творчість
Творчість Миколи Рея - різноманітна, підпорядкована етичним ("прикладне життя") та релігійним ("вічне спасіння") принципам. Миколая Рея польська історіографія вважає засновником польської літератури, він був першим польським письменником, який поєднував розвиток рідної літературної мови з ідеєю служіння Речі Посполитій[3].
Давньому званню «батька» польської літератури Рей завдячує авторському посланню, уміщеному у збірці сатиричних творів «Звіринець»: «Нехай інші народи знають, що поляки не гуси і свою мову мають». У ньому письменник згідно з ідеями Реформації декларує культурну і політичну ідентичність Речі Посполитої. Рей перший так виразно проявив самосвідомість як письменник серед авторів Середньовіччя та Відродження[3].
