Юрків Михайло Петрович
Михайло Петрович Юрків (16 жовтня 1887, с. Добринів Рогатинського повіту — 1940, м. Стрий) — доктор права, адвокат, голова жидачівської філії товариства «Просвіта», сотник Української Галицької Армії.
Життєпис
Михайло Юрків народився 16 жовтня 1887 року в с. Добринів Рогатинського повіту в сім'ї війта, заможного селянина Петра Юрківа (1862—1902) та Марії Юрків з роду Мельник (1868—1906). Михайло був найстаршою дитиною у сім'ї, мав шестеро братів і сестер.
Після закінчення сільської школи батьки відправили Михайла вчитися до української академічної гімназії у Львові. Після її закінчення 3 червня 1909 року він вступив до Львівського університету на юридичний факультет.
Під час Першої світової війни Михайло Юрків служив у австрійській армії, а згодом — в Українській Галицькій Армії у чині сотника. Належав до супроводу генерала-четаря Мирона Тарнавського, а після передачі Галичини полякам був інтернований в Тухолі — таборі для військовополонених на півночі Польщі. Супроводжував генерала М. Тарнавського в полон як його ад'ютант.
Після звільнення почав адвокатську практику. З 9 травня 1918 до 8 листопада 1921 року проходив уставову судову практику кандидата адвокатури, з 24 листопада 1921 до 1 вересня 1922 — практику як кандидат адвокатури в канцелярії адвоката крайового в Рогатині доктора Семена Гладкого, яку пройшов з "дуже добрим успіхом" (характеристика адвоката).
5 травня 1923 одержав Свідоцтво приналежності, де засвідчується факт закінчення факультету права Михайлом Юрківом.
У 1923-1924 рр. Михайло Юрків продовжив свою професійну освіту. Зокрема, проходив судову практику в повітових судах та окружному суді м. Львова, про що 11 червня 1924 року одержав посвідчення Апеляційного Суду у Львові. 3 липня 1924 р. здав перший екзамен з метою одержання ступеня доктора права – "з права цивільного і карного, практики судової, цивільної та карної, а також права торгового та вексельного", та був визнаний пол. "za zdolnego" (здібного).
З 15 серпня 1924 по 1 березня 1925 року проходив практику як кандидат адвокатури у адвоката і обер-офіцера в Ходорові доктора Германа Маргуліса і закінчив її з добрим результатом. А 2 березня 1925 року почав роботу в канцелярії доктора адвоката Корнила Трояна (посла до польського сейму).
24 жовтня 1925 року з метою одержання ступеня доктора, Михайло Юрків здав другий екзамен – "з права римського, костельного, польського та західноєвропейського", і був визнаний пол. "jednoglosnie za zdolnego" (одноголосно за здібного) з відзначенням особливих знань з історії права польського та права західноєвропейського.
28 лютого 1927 року здав третій екзамен з метою одержання ступеня доктора права – "з економії політичної, з права державного загального та польського, науки адміністрації та польського права адміністративного" з оцінкою – визнаний пол. "jednoglosnie za uzdolnionego" (одноголосно признаний здібним). А 29 липня 1927 року одержав ступінь доктора права та Диплом доктора права.
До 2 липня 1930 року працював у канцелярії адвоката доктора Артура Редіша у Ходорові. За деякий час доктор оцінив його здобутки у всіх галузях адвокатської практики (за заключенням А. Редіша).
У 1930 році доктор Михайло Юрків звертається до президії Апеляційного Суду у Львові про допуск до адвокатського (апеляційного) іспиту на місяць червень українською мовою, на що одержав відповідь, що це прохання відхиляється як таке, що внесене на невластивій мові.
В 1930 році доктор Михайло Юрків відкрив адвокатську канцелярію в Жидачеві, куди з сімейством переїхав з Ходорова. Доктор М. Юрків з сім’єю та овдовілою тещею Емілією Андрухів замешкав на другому поверсі Народного дому у помешканні, наданому українською громадою міста.
У Жидачеві Михайло Юрків розгорнув активну громадську діяльність. Був головою жидачівської філії товариства «Просвіта». За час його головування філія значно ативізувала свою роботу, у кожному селі повіту були утворені і діяли осередки товариства. Жидачівській філії були підпорядковані читальні у 21-му селі повіту.
У Жидачеві доктор Михайло Юрків мав велику пошану серед громади. В нього вдома часто збиралась інтелігенція та активна молодь. Відомо, що він як юрист безкоштовно займався захистом політв'язнів.
Б.О. Мельник у мемуарному творі «Проти течії» так писав про Юрківа:
|
Д-р Юрків був імпозантною постаттю у фізичному і духовому аспекті, як юрист він обороняв українство перед шиканами єхидної польської влади. Його поважали не лише українці Жидачева, але і у повіті. Як голова філії «Просвіти» він завжди був у контакті з активними українцями цілої округи. Запальної вдачі, він вибухав гнівом, коли при столі зайшла мова про роздори між українцями. На його думку, ті роздори призвели до нашої невдачі у 1920-тих роках. Як учасник тих подій він міг говорити, «аж поки пекло не покриється льодом | 
|
27 вересня 1939 року був заарештований окупаційним режимом совіцької влади за звинуваченням у приналежності до УНДО (Українське національно-демократичне об'єднання - найбільша українська політична партія в Галичині та Польщі) та як поліцейського донощика.
Дочка доктора Надія так описала епізод арешту у своєму щоденнику:
|
|
27.09.1939 рік – Чесного Хреста. Нашого тата викликав командир, і тато не повернувся. Арештований! Громада міста прямо з церкви після Служби Божої ходила до командира просити за д-ра М. Юрківа. Командир їх відправив зі словами: «За кого просите?! За врага народа!!! |
|
19 березня 1940 року доктора Михайла Юрківа вивезли до Стрия. Подальша його доля невідома. Найбільш ймовірно, він був закатований у стрийській тюрмі.
18 грудня 1939 року сім'я Юркових була насильно виселена з помешкання у Народному домі, а 13 квітня 1940 року всю сім'ю (дружину Ганну, дочку Надію та сина Богдана) у товарному поїзді вивезли в Казахстан.
Родина
У 1922 році у с. Ляшки Горішні-Долішні біля Ходорова одружився з Ганною Андрухів, дочкою греко-католицького священника пароха отця Володимира Андрухіва.
7 грудня 1923 року у Михайла та Ганни народилась дочка Надія.
25 вересня 1931 року у сім'ї Юркових народився молодший син Богдан.
Надія Юрків
Богдан Юрків
.jpg)
.jpg)
