Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Жидачів)

Матеріал з Енциклопедія Жидачівщини
Версія від 05:39, 9 червня 2022, створена Dinamicandriy (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (2019).jpg

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії — римо-католицький храм у місті Жидачеві, збудований у 1577 році. Найдавніша мурована споруда міста.

Історія

Теперішня будівля костелу була збудована ще у 1577 році на кошти жидачівського старости Миколи Лігензи. Будівельні-здоблювалні роботи у 16031620 роках фінансувалися жидачівським старостою Єжи Жолчинським. Храм було консекровано 12 жовтня 1612 року Баковським єпископом Валеріаном Любенецьким[1].

Святиня зазнала великих ушкоджень під час турецько-татарського набігу 1620-1621, а також під час Визвольної війни українського народу 1649 року.

У 1676 році польський король Ян II Собеський молився у ньому в знак вдячності за перемогу над турками у битві під Журавно, у якій була вагомою роль українських козаків.

Костел неодноразово ремонтувала, прикрашали новими вівтарями і розписами.

У 18671877 роках тут працював адміністратором майбутній святий о. Зигмунт Гораздовський[1].

У 1883 році львівська фірма Яна Слівінського виготовила для костелу новий орган. Перші ж згадки про наявність органу датуються 1819 роком.

У 1895 році він згорів, однак уже наступного року був відновлений.

У 1933 році храм відреставрували зовні, а 1938 - виконали розписи. У 1946 році польські мешканці покинули Жидачів, забравши із собою частину внутрішнього опорядження святині.

Вигляд костелу за радянських часів

У 19631989 роках храм був закритий. Совєцька влада, в чиєму підпорядкуванні була будівля костелу в цей час, використовували її спочатку як складське приміщення, а згодом - як приміщення автобусної станції з туалетами та буфетом, що розміщувалися в пресбітерії. У 1979 році у будівлі костелу було відкрито краєзнавчий музей. За роки совєцької влади, рештки оригінального інтер'єру були частково понищені.

У 1989 році костел було повернуто римо-католицькій громаді міста. 4 вересня 1989 року його освятив єпископ Мар'ян Яворський, а 20 листопада 1999 року було освячено новий парафіяльний будинок. Парафію обслуговують дієцезіальні священники[1].

Архітектура та оздоблення[2]

Це велика мурована споруда, що складається з прямокутної нави, що має три травеї, та п’ятигранного вівтаря. Кожен ріг споруди укріплено діагональними контрфорсами; такі ж контрфорси відмічають травеї нави та вівтаря. Ці контрфорси мають уступ на рівні горизонтальної тяги, яка оперізує всю споруду. Вони не доходять до верху стін.

Костел перекрито черепичним дахом. Над навою він двосхилий, над вівтарем – двосхилий і пірамідальний. До вівтаря з обох боків прибудовано прямокутні додаткові приміщення, перекриті трисхилими черепичними дахами. Роги північної прибудови укріплено діагональними контрфорсами. Костел має один ярус вікон. Нава має три вікна у південній стіні, одне – в західній і два – у північній.

Вівтар має два вікна у південній стіні і два – у гранях, обернених на південний схід та схід. Всі ці вікна мають стрілчасту форму і розташовані в глибоких амбразурах. Зовнішній край амбразур має слабо виражений стрілчастий профіль у вівтарі та півциркульний профіль – у наві.

Південна прибудова має просте прямокутне вікно в південній стіні та двері у східній; північна прибудова має витягнуте вікно з трилопатевим завершенням прорізу у східній стіні; воно розташоване в амбразурі з яйцеподібним завершенням. У північній стіні цієї прибудови є круге вікно без амбразури.

Костел має двоє дверей. Основні двері зроблено в західній стіні; вони мають півциркульне завершення і прикрашені пишним порталом. Додаткові двері також з півциркульним завершенням зроблено у північній стіні нави, ближче до вівтаря. Декор фасадів дуже скупий. Він складається з дуже простого ґзимсу по верху стін, круглої ніші на західному фронтоні, ланцюжка арочок по боках цього ж фронтону та західного порталу. Ґзимс північної прибудови має дещо інакший профіль, він складається з двох основних тяг.

Отже, ця споруда витримана в стилі пізньої готики. З різниці форм амбразур можна здогадуватись, що першим було споруджено вівтар, потім (але в дуже недовгому часі) – наву. Західний портал уже цілком виглядає пам’яткою Відродження (певно, початок 17 ст.). Північна прибудова явно пізніша за костел (це чітко видно з того, що на її стінах немає горизонтальної тяги); можливо, вона збудована в 1 половині 17 ст. Значно пізнішими виглядають південна прибудова та двері у північній стіні нави. В цілому це дуже визначна пам’ятка, яку можна співставляти, скажімо, з кафедральним костелом Кам’янця-Подільського та іншими пізньоготичними спорудами.

Історичні фото

Екстер'єр

Інтер'єр

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 ЖИДАЧІВ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії, Костели і каплиці України
  2. Микола Жарких: Костел в місті Жидачів, Мислене дерево, переглянуто 26 грудня 2021