Відмінності між версіями «Народний дім (Жидачів)»
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
Будівничими дому були Теофіль Головацький та Петро Дубик. | Будівничими дому були Теофіль Головацький та Петро Дубик. | ||
[[Файл:Посвячення_площі_під_будівництво_Народного_дому_Жидачева.png|міні|справа|300px|Посвячення площі під будівництво Народного дому 11 червня 1924 року]] | |||
Отець Микола Хавлюк докладно описав всі основні події, пов'язані з будівництвом, зокрема посвячення прощі під будівлю [[11 червня]] [[1924]] року, посвячення фундаменту (основ) Народного дому [[2 листопада]] [[1924]] року, список жертводавців за час від [[1923]] до [[1934]], детальні рахунки будови (загальне зіставлення приходів і розходів під час будівництва), посвячення будівлі Народного дому [[21 листопада]] [[1931]] року з оригінальними підписами учасників посвячення. | Отець Микола Хавлюк докладно описав всі основні події, пов'язані з будівництвом, зокрема посвячення прощі під будівлю [[11 червня]] [[1924]] року, посвячення фундаменту (основ) Народного дому [[2 листопада]] [[1924]] року, список жертводавців за час від [[1923]] до [[1934]], детальні рахунки будови (загальне зіставлення приходів і розходів під час будівництва), посвячення будівлі Народного дому [[21 листопада]] [[1931]] року з оригінальними підписами учасників посвячення. | ||
Версія за 22:02, 26 січня 2022
Народний дім — культурно-просвітницька установа у місті Жидачеві, що діяла в період з 1934 до 1939 року. Будівля Народного дому була збудована у 1934 році за кошти громади та земляків у діаспорі.
Історія
Заснування кооперативу «Народний дім»
З кінця XIX — поч. XX ст. на західноукраїнських землях склались сприятливі умови для розвитку кооперацій. Для кооперування дрібних споживачів та виробників виникла потреба в кредитних кооперативах. Після публікації австрійського кооперативного закону товариство «Просвіта» надрукувало зразки статутів і діловодства "заробково-діловодських спілок". У цей час було створено товариства «Народна Торгівля», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші. При цих товариствах існували каси взаємодопомоги, що надавали кредити під низькі відсотки, проводили гуртову закупівлю сировини для своїх членів. Згодом в Галичині набрав популярності новий тип кооперативу під назвою «Народний дім». «Народні доми» були кооперативами змішаного типу — разом з кредитуванням селян вони займалися постачально-збутовою і виробничою діяльністю, а своєю метою ставили організацію не тільки економічної, а й просвітньої роботи.
Згідно зі збереженими документами, у 1901 році в Жидачеві існувало «Задаткове товариство Народний дім спілки зареєстрованої з обмеженою порукою». З тогочасних земельних книг відомо, що у 1901 та 1903 роках товариство придбало дві земельні ділянки. Ще дві ділянки поряд було придбано у 1909 та 1911 рр. Ці ділянки знаходились по вул. Шашкевича та частково по вул. Міцкевича.
23 грудня 1925 року назву товариства було змінено на «Народний дім – кооператив з обмеженою порукою в Жидачеві». Членами Управи були Теодор Пероговський, Сикола Снігура, Іван Найда та Дмитро Дахній. Ціль кооперативу — "підносити заробіток і господарство членів спільним веденням підприємства і підносити культурний уровень своїх членів". Задля досягнення цієї цілі кооператив зобов'язувався, окрім господарської допомоги, "заохочувати членів до просвіти і науки, поучувати ...через оснування читалень, бібліотек, ...публічних лекцій, викладів, спеціальних курсів, господарських демонстрацій аматорських продукцій...".
На 6 листопада 1927 року коператив володів 48 арами 71 кв. м землі.
1 вересня 1930 року на засіданні Надзірної Ради було прийнято Правильник (статут) для Управи кооперативу, в якому було виписано обов'язки справника (о. М. Хавлюк), скарбника (С. Давидчак) і книговодця (М. Стасина), який вів бухгалтерію і завідував бібліотекою, яка діяла при кооперативі.
Із 1910—1912 рр. жидачівський кооператив «Народний дім» був членом львівського товариства «Защита землі», яке підтримувало розвиток господарств і надавало кредити, у 1918—1920 рр. — членом «Краєвого союзу кредитового у Львові», у 1931 — «Народної торгівлі краєвого союзу споживчого». Для розвитку кооперативу залучались позики: у 1931 році задокументовано позику у п. Теодора Малиновича у розмірі 300 американських доларів, у Львівського акційного товариства Броварів у розмірі 800 американських доларів (повністю сплачену у липні 1935 року). Очевидно, що справи в кооперативі Народний дім в Жидачеві йшли добре, адже вже в 1935 році він надав безпроцентну позику Товариству Рідна Школа у Львові.
Будівництво Народного дому
У 1920-x роках, незважаючи на перешкоди зі сторони польської влади, на Жидачівщині за активної участі кооперативів почав розвиватись просвітницький рух. Щороку жидачівська філія «Просвіти» відзначала пам'ятні дати Т. Шевченка та І. Франка, організовувала святкування, фестини, концерти. Не маючи власного приміщення, філія «Просвіти» була вимушена тіснитися разом із бібліотекою у церковному домі.
Завдяки успішній організації кооперативу, активній діяльності товариства «Просвіта», бажанні громади мати власний громадський простір, а також їх готовність до жертовної праці було прийняте рішення побудувати будівлю Народного дому. Для цього було виділено земельну ділянку по вул. Шашкевича, що перебувала у власності кооперативу.
Історію будівництва Народного дому було детально задокументовано у «Прапам'ятній книзі» — рукописній збірці документів та записів, у якій фіксували всю інформацію, що стосувалась процесу будівництва. «Прапам’ятна книга» містить інформацію про будівництво Народного дому на протязі 10 років — з 1924 по 1934 роки. Книга розмірами 30х40 см має матерчату обкладинку вишиту вправними руками жидачівської майстрині, а кожна сторінка оформлена оригінальними орнаментами. Більшість записів у цій книзі зроблено о. Миколою Хавлюком, головою будівельного комітету Народного дому у 1930—1933 рр. (до самого завершення будівництва).
Окрім о. Хавлюка головами Будівельного комітету були:
Заступником голови був Василь Лукавецький, а секретарями Будівельного комітету:
Будівничими дому були Теофіль Головацький та Петро Дубик.
Отець Микола Хавлюк докладно описав всі основні події, пов'язані з будівництвом, зокрема посвячення прощі під будівлю 11 червня 1924 року, посвячення фундаменту (основ) Народного дому 2 листопада 1924 року, список жертводавців за час від 1923 до 1934, детальні рахунки будови (загальне зіставлення приходів і розходів під час будівництва), посвячення будівлі Народного дому 21 листопада 1931 року з оригінальними підписами учасників посвячення.
Деякі записи у книзі зроблені іншими членами Будівельного комітету, а останні – списки померлих учасників будівництва і жертводавців, дописував Дмитро Найда, колишній керівник духовго оркестру при церкві Воскресіння. Власне Дмитро Найда разом з сином Теодозієм і зберегли книгу до наших днів.
Ось як о. Микола Хавлюк описував у книзі посвячення площі під Народний дім, яке відбулося 11 червня 1924 року :
|
Був сонячний червневий ранок 1924р. Біля церкви громадились жидачівці. Лиця їх усміхнені, веселі, очі раділи, серця дріжжали... Що то за свято стягало і молодих, і старших у Божий храм? Ні! Це не свято, – це день праці. Того ж дня початись мала важка і довга, а може многолітня праця над здвиженням своєї Хати. А громадяне йшли в Божий дім, щоб попросити Бога о поміч, о благословенство на довершення історичного діла жидачівської землі...
Ударив дзвінок, заметушився народ, – входить у церкву – молитись Богу... Благослови, Боже, наші наміри, наш труд будучий... Благослови плоди праці нашої і силу нам пошли... Віру дай нам у серця наші, щоб не зневірились ми у Твою поміч і наші сили... Любов пошли нам, щоб всі ми як один стали, щоб духа одного були... Дозволь, Всевишній, щоб ми в праці волю свою насталили, робітників ревних і відданих, якомога найбільше придбали, та при їх помочі сю нашу Хату Тобі на славу, а нашому безталанному українському народові в хосен збудували... Загули дзвони і немов пчілки з улия, рушив народ з церкви з процесією у похід на площу, де мав бути здвижений Народний Дім. Лопотіли хоругви, раділи синьо-жовті ленти на хоругвах – із радости трепотіли. Ставали здивовані іноплеменники на вулиці і питались... Куди вони?!... На площі уставлений престіл. Священики стали перед ним, а хор заспівав: «Сей день, єгоже сотвори Господь, возрадуймося і возвеселімся в онь!». Радій, земле жидачівська, радій, український народе старого города Жидачева! Се Бог послав для Тебе цей день, щоб в ньому скільчилось то зерно, з котрого виросте дуже дерево, що стане охороною для многих. Возвеселіться, українські серця, отріть сльози по болючих втратах і ударах, Ви, що так дуже бажали кращого завтра… Глядіть, засумовані, – тут стане кріпость ваша перед грізною будучністю. Полились пісні молитов, а по них краплі свяченої води очистили місце, де мав стати Народний Дім. Ще раз клякнули всі і потонули у тихій, щирій молитві, а після сього залунала пісня і похід рушив з поворотом до церкви... |
|
