Народний дім (Жидачів)

Народний дім — культурно-просвітницька установа у місті Жидачеві, що діяла в період з 1934 до 1939 року. Будівля Народного дому була збудована у 1934 році за кошти громади та земляків у діаспорі.

Історія

Заснування кооперативу «Народний дім»

З кінця XIX — поч. XX ст. на західноукраїнських землях склались сприятливі умови для розвитку кооперацій. Для кооперування дрібних споживачів та виробників виникла потреба в кредитних кооперативах. Після публікації австрійського кооперативного закону товариство «Просвіта» надрукувало зразки статутів і діловодства "заробково-діловодських спілок". У цей час було створено товариства «Народна Торгівля», «Сільський господар», «Рідна школа» та інші. При цих товариствах існували каси взаємодопомоги, що надавали кредити під низькі відсотки, проводили гуртову закупівлю сировини для своїх членів. Згодом в Галичині набрав популярності новий тип кооперативу під назвою «Народний дім». «Народні доми» були кооперативами змішаного типу — разом з кредитуванням селян вони займалися постачально-збутовою і виробничою діяльністю, а своєю метою ставили організацію не тільки економічної, а й просвітньої роботи.

Згідно зі збереженими документами, у 1901 році в Жидачеві існувало «Задаткове товариство Народний дім спілки зареєстрованої з обмеженою порукою». З тогочасних земельних книг відомо, що у 1901 та 1903 роках товариство придбало дві земельні ділянки. Ще дві ділянки поряд було придбано у 1909 та 1911 рр. Ці ділянки знаходились по вул. Шашкевича та частково по вул. Міцкевича.

23 грудня 1925 року назву товариства було змінено на «Народний дім – кооператив з обмеженою порукою в Жидачеві». Членами Управи були Теодор Пероговський, Сикола Снігура, Іван Найда та Дмитро Дахній. Ціль кооперативу — "підносити заробіток і господарство членів спільним веденням підприємства і підносити культурний уровень своїх членів". Задля досягнення цієї цілі кооператив зобов'язувався, окрім господарської допомоги, "заохочувати членів до просвіти і науки, поучувати ...через оснування читалень, бібліотек, ...публічних лекцій, викладів, спеціальних курсів, господарських демонстрацій аматорських продукцій...".

На 6 листопада 1927 року коператив володів 48 арами 71 кв. м землі.

1 вересня 1930 року на засіданні Надзірної Ради було прийнято Правильник (статут) для Управи кооперативу, в якому було виписано обов'язки справника (о. М. Хавлюк), скарбника (С. Давидчак) і книговодця (М. Стасина), який вів бухгалтерію і завідував бібліотекою, яка діяла при кооперативі.

Із 1910—1912 рр. жидачівський кооператив «Народний дім» був членом львівського товариства «Защита землі», яке підтримувало розвиток господарств і надавало кредити, у 1918—1920 рр. — членом «Краєвого союзу кредитового у Львові», у 1931 — «Народної торгівлі краєвого союзу споживчого». Для розвитку кооперативу залучались позики: у 1931 році задокументовано позику у п. Теодора Малиновича у розмірі 300 американських доларів, у Львівського акційного товариства Броварів у розмірі 800 американських доларів (повністю сплачену у липні 1935 року). Очевидно, що справи в кооперативі Народний дім в Жидачеві йшли добре, адже вже в 1935 році він надав безпроцентну позику Товариству Рідна Школа у Львові.

Будівництво Народного дому

У 1920-x роках, незважаючи на перешкоди зі сторони польської влади, на Жидачівщині за активної участі кооперативів почав розвиватись просвітницький рух. Щороку жидачівська філія «Просвіти» відзначала пам'ятні дати Т. Шевченка та І. Франка, організовувала святкування, фестини, концерти. Не маючи власного приміщення, філія «Просвіти» була вимушена тіснитися разом із бібліотекою у церковному домі.

Завдяки успішній організації кооперативу, активній діяльності товариства «Просвіта», бажанні громади мати власний громадський простір, а також їх готовність до жертовної праці було прийняте рішення побудувати будівлю Народного дому. Для цього було виділено земельну ділянку по вул. Шашкевича, що перебувала у власності кооперативу.

Історію будівництва Народного дому було детально задокументовано у «Прапам'ятній книзі» — рукописній збірці документів та записів, у якій фіксували всю інформацію, що стосувалась процесу будівництва. «Прапам’ятна книга» містить інформацію про будівництво Народного дому на протязі 10 років — з 1924 по 1934 роки. Книга розмірами 30х40 см має матерчату обкладинку вишиту вправними руками жидачівської майстрині, а кожна сторінка оформлена оригінальними орнаментами. Більшість записів у цій книзі зроблено о. Миколою Хавлюком, головою будівельного комітету Народного дому у 1930—1933 рр. (до самого завершення будівництва).

Окрім о. Хавлюка головами Будівельного комітету були:

• о. Михайло Раковський (1923—1924)
• Клим Серафин (1925—1926)
• Теодор Переговський (1926—1930)

Заступником голови був Василь Лукавецький, а секретарями Будівельного комітету:

• Володимир Мулькевич (1923—1924)
• Микола Мацук (1924—1933)

Будівничими дому були Теофіль Головацький та Петро Дубик.

Отець Микола Хавлюк докладно описав всі основні події, пов'язані з будівництвом, зокрема посвячення прощі під будівлю 11 червня 1924 року, посвячення фундаменту (основ) Народного дому 2 листопада 1924 року, список жертводавців за час від 1923 до 1934, детальні рахунки будови (загальне зіставлення приходів і розходів під час будівництва), посвячення будівлі Народного дому 21 листопада 1931 року з оригінальними підписами учасників посвячення.

Джерела

• Ірина Коханевич - Невідомі фрагменти великої історії: "Історичне діло Жидачівської землі" (Частина I)