Підлісецька Марта Євстахіївна
Марта Євстахіївна Підлісецька (Салій) псевдо «Орися» (21 лютого 1921, с. Заліски Жидачівського повіту —) — учасниця підпілля ОУН.
Життєпис
Народилася 21 лютого 1921 року в селі Заліски в сім'ї Анастасії та Євстахія Саліїв.
Закінчила 4-річну школу в Залісках, брала активну участь у дільності читальні «Просвіти».
У 1941 році стала членкинею ОУН. Працювала у жіночій сітці ОУН під проводом Марії Олійник з Піддністрян. Займалась зв'язковою та розвідувальною діяльністю, матеріальним забезпеченням повстанців Волині.
Виконуючи доручення своєї провідниці та зверхника референтури СБ Олекси Сомика («Славка»), вона часто зустрічалася з підпільницями у селах Руда (нині Рудківці), Сугрів, Черемхів, Демидів, Підліски, Городище, Піддністряни.
1942 року брала участь у двотижневих медичних курсах в селі Чорториї (нині Кам'яне). Пізніше у підпіллі Марта Підлісецька неодноразово застосовувала набуту науку медсестри на практиці. За завданням референта СБ Євстахія Пацевка («Смереки-Оршана») доглядала тяжко пораненого повстанця у криївці у Демидові.
З початком совіцької окупації перейшла у підпорядкування референта СБ «Смереки-Оршана», виконувала його вказівки і доручення.
Під час однієї з облав була заарештована НКВД. Після тортур та допитів її відпустили. Була змушена переховуватися у Залісках, а згодом переїхала до Жидачева, поселившись у свого двоюрідного брата Степана Людкевича.
Була повторно заарештована при спробі зустрічі з референтом СБ «Смерекою-Оршаном». 9 місяців перебувала під слідством у Дрогобичі. У 1950 році була засуджена до 10 років позбавлення волі, відбувала ув'язнення в Мордовії[1].
Була звільнена у 1956 році[1]. Після звільнення повернулася до Жидачева, де одружилася з уродженцем Сугрова Павлом Підлісецьким.
