Підлісецька Марта Євстахіївна
Марта Євстахіївна Підлісецька («Орися») (21 лютого 1921, с. Заліски Жидачівського повіту) — зв'язкова УПА, учасниця підпілля ОУН.
Життєпис
Марта Салій народилася 21 лютого 1921 року в селі Заліски в сім'ї Анастасії та Євстахія Саліїв. Була одинадцятою дитиною в сім'ї[1]. Сестра учасника битви під Крутами Дмитра Салія.
Закінчила 4-річну школу в Залісках, брала активну участь у дільності читальні «Просвіти».
У 1941 році стала членкинею ОУН. Працювала у жіночій сітці ОУН під проводом Марії Олійник з Піддністрян. Займалась зв'язковою та розвідувальною діяльністю, матеріальним забезпеченням повстанців Волині[1].
Виконуючи доручення своєї провідниці та зверхника референтури СБ Олекси Сомика («Славка»), вона часто зустрічалася з підпільницями у селах Руда (нині Рудківці), Сугрів, Черемхів, Демидів, Підліски, Городище, Піддністряни[1].
1942 року брала участь у двотижневих медичних курсах в селі Чорториї (нині Кам'яне). Пізніше у підпіллі Марта Підлісецька неодноразово застосовувала набуту науку медсестри на практиці. За завданням референта СБ Євстахія Пацевка («Смереки-Оршана») доглядала тяжко пораненого повстанця у криївці у Демидові[1].
З початком совіцької окупації перейшла у підпорядкування референта СБ «Смереки-Оршана», виконувала його вказівки і доручення[1].
Під час однієї з облав була заарештована НКВД. Після тортур та допитів її відпустили. Була змушена переховуватися у Залісках, а згодом переїхала до Жидачева, поселившись у свого двоюрідного брата Степана Людкевича[1].
Була повторно заарештована при спробі зустрічі з референтом СБ «Смерекою-Оршаном». 9 місяців перебувала під слідством у Дрогобичі[1]. У 1950 році була засуджена до 10 років позбавлення волі, відбувала ув'язнення в Мордовії[2].
Була звільнена у 1956 році[2]. Після звільнення повернулася до Жидачева, де одружилася з уродженцем Сугрова Павлом Підлісецьким.
Родина
Чоловік — Павло Підлісецький, сини — Остап та Михайло.
Вшанування пам'яті
- 23 січня 2021 року Крайова Булава УПЮ затвердила підготовчий курінь ім. Марти Підлісецької у станиці Жидачів[3].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 Щира патріотка української державності, Новий Час, переглянуто 28 січня 2022
- ↑ 2,0 2,1 О. Данилишин: Дзвони пам'яті: штрихи національно-визвольної боротьби Жидачівщини 1939-1950-ті рр (с.123) — Львів : Астролябія, 2007.
- ↑ Затверджено підготовчий курінь ім. Марти Підлісецької (Жидачів), Крайова Булава УПЮ, переглянуто 28 січня 2022